1. Прочитай уважно текст. ЛЬОНОК
Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука. Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна. - Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько. Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів. Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою. Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колодками, що лежали вздовж стіни. - Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його! Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив. «Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю. Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке! Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті. Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить: - Та це ж кошеня! І вона не помилилася. То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром. Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі. Іван Сенченко (310 слів) Завдання
2. Якої пори року відбувалась описана подія? А навесні Б улітку В восени
3. Що трапилося з яблунькою? А яблунька засохла без води Б вода підмила її корені В водяний щур обгриз корені яблуньки
4. Яким цвітом раніше цвіла яблунька? А білим Б рожевим В бузковим
5. Чим вразив тата звірок, який шмигнув під колодки? А кошлатим виглядом Б мокрим хутром В несподіваним поглядом
6.Встанови послідовність подій, постав відповідні цифри.
______Щур обгриз корені яблуньки. ______ Катруся хотіла яблуньку вирівняти, а вона впала. ______ Росла в саду дуже красива яблунька. ______ Мимо Катрусі пробіг якийсь звірок і заховався між колодками. ______ Що вразило тата і Катрусю, коли звірок подивився на них
7. Продовж речення. Весною яблунька _____________________________________________, а літом _________________________________________________________
8. Напишіть , як на вашу думку розвивалися події далі. _______________________________________________________________ |